В понеділок дня 6 лютого 1978 р. помер у Філядельфії на 95-тому році трудолюбивого життя проф. д-р Михайло Тершаковець. Покійний народився 11 червня 1883 р. в селі Кліцко пов. Рудки західна Україна. Батько Іван Тершаковець був селянином, а мати Юлія з Пеленських походила з передмістя Комарна Розливка — виховували свого сина у реліґійному дусі та вливали й його душу любов до Бога, рідної Церкви і народу. Батьки не жалували ні трудів, ні гроша, щоб дати належну освіту свойому синові. Після закінчення вселюдної школи післали його до Академічної Гімназії у Львові, де він закінчив середню освіту 28 травня 1902 р.
Опісля Покійний студіював на Львівському Університеті історію, славістику, клясичну філологію, германістику, романістику і санкскрипт. Дальші студії продовжував у 1905/06 pp. у Відні.
Після закінчення німецько-польської війни і окупації західно-українських земель більшовиками в 1940/41 pp. був доцентом української літератури в державному університеті у Львові.
На весні 1944 р. в наслідок воєнних подій проф. М. Тершаковець враз з родиною покинув рідні землі і переселився до Відня. Там вчив латинську мову в українській гімназії для виселенців. Впродовж двох років був лектором української мови при віденському університеті і рівночасно приготовлявся до осягнення ступеня доктора філософії в ділянці слов’янської філології, який осягнув 4 лютого 1948 р.
Життя покійного проф. Михайла Тершаківця було присвячене вихованню молоді і науковій ділянці. Як педагог-професор виховав тисячі української молоді у державній українській Академічній Гімназії, та жіночій гімназії сестер Василіянок. Покійний зумів вложити у голови своїх учнів не лиш знання, але теж у їх серцях запалити вогонь любови до рідної Церкви і українського народу.
Наукова діяльність Покійного починається вже в ранній молодості. Його перші праці надруковано, коли був ще студентом.
Наукова праця «Копіта і Вук» була принята як докторська дисертація. Його праця «Нові Капітаріяни» була відчитана на конгресі славістів. Наукові праці Покійного здобули признання не лиш серед своїх, але й чужинців та були приняті прихильно славістичними дослідниками: польськими, чеськими, сербськими й іншими. Ці праці запевнили Покійному місце дійсного члена в Науковім Товаристві ім. Шевченка.
Найбільше уваги, аж до кінця свого трудолюбивого життя присвятив Покійний добі Маркіяна Шашкевича та історії галицького національного відродження. Найновіша і остання праця Покійного, може навіть не зовсім закінчена, яка обійматиме 600 сторінок друку — це «Монографія про Маркіяна Шашкевича», над якою працював до останньої хвилини життя.
З приїздом Блаженнішого Патріярха Йосифа у вільний світ, Покійний повністю посвятився разом із своєю дочкою і зятем великій ідеї Патріярха підняти нашу Києво-Галицьку Митрополію до гідности патріярхату згідно з постановами Вселенського Собору Ватиканського II. Він один із перших став в ряди Ініціятивного Комітету для творення мирянського руху і був основником Товариства, а опісля був вибраний Почесним Головою Крайового Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦеркви.
Тяжко переживав розбиття у нашій Помісній Церкві та ніяк не міг зрозуміти, що цих великих ідей, за які змагався о. Маркіян Шашкевич, деякі наші владики тут у вільнім світі не сприняли.
Покійний залюбки висказував думку, що Слуга Божий Андрей творець єпископств для північної і південної Америк, ніколи не думав, що саме ті єпископства колись будуть діяти проти інтересів Помісної Церкви і українського народу.
Тому і не диво, що на склоні свого життя приступив до патріяршої парафії св. Архистратига Михаїла, щоб у ній відчути близькість Церкви на рідних землях за якою так дуже тужив.
Похоронні відправи М. Тершаківця які довершила 17 і 18 лютого 1978 р. патріярша парафія, натрапляли на деякі труднощі зі сторони митрополита. Це було причиною, що у похоронних відправах не взяли участи священики інших парафій Філядельфії. На жаль не прийшли і ті священики, що були його учнями, щоби хоч віддати останню прислугу.
На рідних землях учні прозвали Покійного Професора «супер-католиком», бо кождого ранку вступав до Церкви св. Юра і горячо молився за свій нарід, та просив для нього ласки у Всевишнього.
Незважаючи на всі перешкоди — похорони відбулися величаво і достойно. Участь у похоронних відправах взяли священики: о. мітрат Маріян Бутринський, о. мітрат Володимир Андрушків, о. крилошанин Юрій Ковальський, парох Покійного о. Лев Любинський і о. Тарас Лончина. Не могли з огляду на хворобу прибути о. мітрат Петро Хомин і о. крилошанин Ярослав Шуст.
Після відправлення парастасу у похоронному заведенні Михайла Насевича Покійного прощали: був. учень о. мітрат Володимир Андрушків, голова священичого Товариства св. Андрея в ЗСА, інж. Евстахій Филипович від Ділового Комітету для відзначення 100-річчя Української Академічної Гімназії, якого почесним головою був Покійний, а від парафії св. Архистратига Михаїла п. Ілярій Мазепа. 18 лютого на Службі Божій у Церкві св. Покрови, змістовну проповідь виголосив настоятель о. Лев Любинський, після чого тлінні останки Покійного перевезено на цвинтар до Бавнд Бруку. Тіло Покійного проф. Михайла Тершаківця мало спочити на католицькім цвинтарі у Факс Чейсі, де вже давніше похоронено його дружину Олену. Однак через перешкоди зі сторони митрополії тлінні останки дружини Покійного перевезено разом з тілом Покійного на цвинтар у Бавнд Бруку.
Над домовинами відправлено панахиди в сослуженні крім вище згаданих священиків о. Володимира Ґавліча , пароха церкви св. Юра в Ню Йорку, який був близьким приятелем Покійного і родини.
Під час поминок у Бавнд Бруку, прощали Покійного: о. мітрат Маріян Бутринський від Блаженнішого Патріярха, як рівнож від парафії св. Володимира і Ольги, та усіх парафіян, приятелів і знайомих родини Покійного, як рівнож від хворого о. мітрата Петра Хомина, о. В. Ґавліч як приятель родини, о. Тарас Лончина від Українського Католицького Університету, проф. Богдан Романенчук від Наукового Товариства ім. Шевченка в ЗСА, ред. Василь Качмар від Крайового Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦеркви, д-р Роман Осінчук від Лікарського Товариства в ЗСА, від родини найстарший син д-р Юрій Тершаківець і Олександра та Микола Терлецькі свати, Дарія Мусора від учнів Академічної Гімназії і від проф. Степана Шаха з Німеччини.
Д-р Стефанія Бережницька в імені родини висловила сердечну подяку Високопреподобним Отцям, промовцям і усім присутнім за співчуття, участь та звеличання похоронів Покійного Батька. Молитвою закінчено похоронні обряди.
