27 січня 1987 р. раптово помер колишній відомий і заслужений актор української сцени на рідних землях — у Львові й тут, у діяспорі, член Українського Патріярхального Товариства Володимир Семенович Королик. Покійний народився 17 грудня 1907 р. в патріотичній родині у Бориславі, Дрогобицького району. Батько покійного був сотником Української Галицької Армії. Батьки Володимира дали йому родинне, релігійне і патріотично-національне виховання.
З юних років покійний Володимир мав особливе замилування до театрального мистецтва. І так з юних років його життєвий шлях був зв’язаний з театром. Знаємо, що у наших, українських обставинах, бути актором не було легко. Це означало жити не раз на голодній пайці і без жодного майбутнього. Для цього треба було великої посвяти. Володимир Семенович належав до тих ентузіястів, який вірив і пов’язав свій життєвий шлях з українським театром. Він свої перші кроки ставив у театрі Стадника, а згодом у Львівському Оперному театрі під керівництвом Володимира Блавацького.
Під час Другої світової війни, коли наступали більшовицькі орди і знову окупували українські землі, український театр під керівництвом Володимира Блавацького вирішив податись у мандри — на Захід, а разом з ним помандрував Володимир Семенович. Багато з нас мали нагоду бачити непересічну акторську гру Володимира Королика у таборах Західньої Німеччини. Це справді було кілька років творчої праці українського театру, що ріс і розвивався під керівництвом Володимира Блавацького. Володимир Семенович належав до провідних акторів. На жаль, ця творча, на високому мистецькому рівні закроєна праця в театрі закінчилась з хвилиною, коли стала можливість емігрувати поза океан. І так Володимир Семенович ще з деякими товаришами виемігрував до Австралії, а більшість членів театру на чолі з Володимиром Блавацьким опинились у США. Згодом Володимир Семенович переїхав з Австралії до США до своєї родини, де жила його мати і сестра. На жаль, з професією актора ні в Австралії, ні тут, в США, не зміг прожити. Треба було шукати праці, щоб заробити на щоденний хліб. Поруч з тим він завжди брав активну участь в українському житті. Тут були спроби відновити, після того як перестав діяти Український театр під керівництвом Йосипа Йосиповича Гірняка, українське театральне життя. За це діло взявся актор Володимир Лисняк, який поставив кілька п’єс, але це також не вдержалось. В одній з п’єс, яку поставив Володимир Лисняк, була п’єса «Голод» авторства Богдана Бойчука. В цій п’єсі виступив Володимир Семенович Королик, що його виконання було неперевершеним. Володимир Семенович у своїй надзвичайно тонкій і глибоко вдумливій грі дав справжнього типа, зобразив зміст цілої п’єси. Здається, такої картини, як її дав Володимир Семенович, не можна забути.
Слід відмітити, що з усіх професій з мистецько-культурного життя найбільш упослідженою є актори сцени, бо вони по собі майже нічого не залишають. Письменники залишають свої написані твори, мистці образотворчого мистецтва залишають свої намальовані образи чи вирізьблені скульптури, композитори — свої композиції, але актори театру (не фільму) діють і мають вплив тільки тоді, коли вони є на сцені. Коли ж закрилась завіса — все скінчилось. Може залишитись якась фрагментарна світлина з гри, довша чи коротша рецензія на постановку. З того, що створив Володимир Семенович, не багато залишилось поза кількома рецензіями, а все таки він мав чималі успіхи й осяги як непересічний, відданий і талановитий актор.
До цього належить додати, тоді, коли не можна було працювати на українській сцені, Володимир заробляв на хліб, а вільний час використовував для іншої творчої праці – виробу кераміки різних стилів, що йому давало часткове моральне задоволення, як також фінансові користі. Володимир Семенович піддержував кожну добру ідею. В такій площині слід розглядати його участь в Українському Патріярхальному Товаристві.
Під час похоронних обрядів покійного прощали маестро Степан Крижанівський від колишніх акторів, мгр Степан Хемич від Української Катедри Українознавства при Гарварді, Микола Галів від відділу Українського Патріярхального Товариства в Нью-Йорку. Під час Служби Божої в церкві св. Юра в Нью-Йорку попрощав покійного о. Лев, який сказав кілька вдумливих слів про Володимира Королика. Під час поминок, що ними провадив Євген Стахів, покійного прощали Степан Крижанівський, мгр Степан Хемич, Ярослав Кулинич, Любко, Євген Стахів, інж. А. Сумик та мгр О. Германюк.
Покійного Володимира Королика поховано на цвинтарі св. Андрія у Бавнд-Бруку. Хай гостинна американська земля буде йому легкою, а пам’ять про нього залишиться надовго між нами.
М. Г.
